На сході чи заході болю

(повна версія (скорочений варіант - "Наше слово". - 21. - 2015-05-23))

Wschód - Zachód. Wiersze z Ukrainy i dla Ukrainy, red. i tłum. Aneta Kamińska, Pobocza Peryferii, Miejskie Centrum Kultury, Bydgoszcz 2014.

Кажуть, що в такі часи найкраще пишуться вірші й музика. Різкі як постріл, гострі як кардіограма при тахікардії. З прозою гірше. Вона більше проникає у життя, яке треба всупереч, незважаючи ні на що, жити. Гідно жити. Антологія «Wschód- Zachód. Wiersze z Ukrainy i dla Ukrainy» - четверта для упорядниці – поетеси та перекладачки сучасної української літератури Анети Камінської, зібрала під своєю обкладинкою вірші, написані під час Майдану 2013-2014 років та, анексії Криму й, початку війни на Сході України. Поезію, яка б не народилася, якщо б не ці часи.

22, наче відчайдушних волання “SOS” з України і, 7 відповідей від друзів-поляків зі Сходу на Захід і, навпаки, від сходу сонця до його заходу, як захід – дія, як простягання руки, як схід-сходження догори з прірви безнадії. Власне про це можливе обігрування значень слів «схід» та «захід» йшлося з-поміж іншого на презентації антології «Wschód- Zachód. Wiersze z Ukrainy i dla Ukrainy» («Схід-Захід. Вірші з України і для України») у Львові. Книжка, за словами її упорядниці та, однієї авторів поезії, Анети Камінської, адресована передусім поляками та, іншим мешканцям Євросоюзу, до яких ці вірші можуть дійти за допомогою польської мови, як посередника в подальших перекладах на інші мови, там, де спеціалістів з української не так багато, адже часто можна почути, що, аби перекладати з нашої мови, треба її дуже любити, цю Україну. На думку перекладачки, для якої наша країна та мова стали вже невід’ємною частиною її життя, «українцям треба інші вірші - такі, які дають віру. Іноземцям потрібні жорсткі тексти, які би їх шокували, зворушували. Тексти, які найсильніше впливають, аби люди розуміли, що, коли вони живуть звичайним життям, в Україні щодня гинуть люди». Саме для таких читачів перш за все є ця книжка. Як спроба достукатися поезією.


Перед цією - у львівській книгарні «Є», відбулась вже презентація антології «Схід-Захід. Вірші з України і для України» у Варшаві й, книжка пішла у пошуках свого читача. У нас же було цікаво як сприймається книжка в нашому середовищі, як українцям ідея такої антології. Адже, як говорила одна з авторок – Катерина Міхаліцина: «Така книжка є виграшем внутрішньої війни, яку ми ведемо кожен десь із самими собою, адже щодня ми маємо вибір, чи жити так наче нічого не трапилось, чи щось з цим робити.» Серед віршів, які увійшли до антології є поезія Катерини Міхаліциної під назвою «(батьки/розмови)» з рядками: «хочу довге волосся / і не мати війни», «хочу довге волосся / і довго нічого не знати». Ще один з авторів (а на презентації були присутніми більшість тих, хто зі Львова) – Остап Сливинський оцінив роботу Анети Камінської як упорядника, робота якого полягає не у нагромадженні, а у відсіюванні й, зауважив, що у нас такого рівня антології з цією проблематикою немає, тому хорошою ідеєю видається видання дзеркальної версії в Україні, тим більше, що у «Wschód- Zachód. Wiersze z Ukrainy i dla Ukrainy» є польська поетична складова.


Говорилося також про те, що погляд збоку, незважаючи на співпереживання, є більш тверезим і менш емоційним, тому упорядниці антології Анеті Камінській вдалося зібрати найточнішу квінтесенцію всього, що було написано за цей неймовірно складний і болісний час до початку укладання книжки, пріоритетом якої перш за все є висока літературна вартість даної поезії. Щодо польської складової, то з нею український читач знайомий менше, оскільки чи не всі тексти українських авторів так чи інакше вже доходили через Інтернет в оригінальних неперекладених версіях. А це – вірші, окрім присутніх на презентації: Катерини Міхаліциної, Галини Крук (її звернення до «стурбованої Європи», яке блискавично поширилось соцмережами), Ірини Старовойт, Остапа Сливинського й – Катерини Калитко, Любові Якимчук, біль якої особливо відчутний в поезії про рідний Донбас, Сергія Жадана, Олега Коцарева, Бориса Гуменюка, та інших. Через це присутніх більше цікавили польські автори й, їхнє ставлення до подій в Україні, адже в той час, який у нас породив таку поезію, в Польщі, на щастя, поети вже давно відійшли від заанґажованої поезії й, тому ті польські автори, які надруковані тут, так чи інакше, мають якісь особисті причини співпереживати і, виливати це в поетичні рядки.

Та, здебільшого, здавалось, що українській аудиторії хотілось тиші, попри те, що біль та проблеми краще проговорювати. Так перед початком презентації «Wschód- Zachód. Wiersze z Ukrainy i dla Ukrainy», коли ще майже ніхто не зібрався, я зауважила молоду пару, яка, очевидно, прийшла на щось інше й, раптом, вони виявили, що тут буде "презентація якоїсь книжки" - "Схід та Захід - щось таке", то ж вирішили піти, хоча, хлопчина, одягаючись казав, що це ж "все одно буде українською" й, "можна послухати". Упорядниця антології Анета Камінська ж говорила, що ця книжка є для «змучених поляків, які вже не хочуть нічого знати про події в Україні». Й, ми, змучені українці, насправді, дуже вдячні їй за неї. Навіть, якщо нам часом хочеться мати «довге волосся і довго нічого не знати».

Анастасія Канарська

Світлини авторки