Час не стоїть на місці й, знову маємо зелений травень та нове літо на порозі. Вже півтори роки минуло від початку протестів через відмову тодішнього уряду та президента України Віктора Януковича підписати Угоду про асоціюю з ЄС, які переросли потім у Революцію гідності й забрали Небесну сотню, коли ще ніхто не думав, що попереду буде анексія Криму та війна на Сході України. Скільки синів, батьків, чоловіків, друзів, коханих вона забрала. Контрасти та різкі коливання емоційної шкали. Апатія та розпач. Моменти збайдужіння. Надія та розпрямлення хребта для руху вперед. Попри все, боротьба й праця над кращим майбутнім триває. «І зуби сильно стиснувши, маму ніжно любити / Хто ж тоді, як не ми, брати?!», - як у синглі українського гурту «Океан Ельзи», хоч той і з’явився задовго до цих подій.Наша Революція гідності починалась з Євромайдану, який об’єднав людей в прагненні йти далі з Європою, а не з Росією. Далі додались інші мотивації та Україна й надалі продовжує боротися за те, що можна означити загальним визначенням - європейські цінності. Й, незважаючи на те, що Євросоюз виявився не готовим до теперішніх історичних викликів, які гостро стоять на порядку денному перш за все на території України, де, можна сказати відбувається війна цивілізацій, українці все ж продовжують відстоювати ті європейські цінності і вірити в майбутнє в об’єднаній Європі, адже, як сказала в недавньому інтерв’ю для «Дзеркала тижня» завідувач кафедри україністики факультету літератури і філософії Римського університету "La sapienza" Оксана Пахльовська: «"Україна може існувати лише в одному цивілізаційному вимірі — європейському. Інакше на неї чекає небуття". Тому цьогорічні Дні Європи в Україні, які вже є традиційними з 2003 року, є особливо потрібними для підтримки людей. Й, цього року вони розширюють свою географію і, відбудуться, наприклад, вперше у Дрогобичі – невеликому місті, яке подарувало світові Юрія Дрогобича, Івана Франка, Бруно Шульца. Дні Європи відбудуться тут 5-6 червня, завдяки співпраці Дрогобицької міської ради, Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка та Генерального консульства РП у Львові. В програмі заходів у Дрогобичі передбачаються: виголошення інавґураційної лекції Посла ЄС в Україні Яна Томбінського, соціологічно-історична дискусія за концепцією проф. Яцека Курчевського (Варшавський університет), публічні лекції про Івана Франка та Бруно Шульца (проф. Євген Пшеничний та доц. Віра Меньок), презентація Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі та Кімнати-Музею Бруно Шульца, дискусія з духовними представниками трьох релігійних конфесій Дрогобича. Основною ж публічною акцією „Днів Європи у Дрогобичі-2015” має стати Ярмарок партнерських міст Дрогобича та святкова концертна програма на площі Ринок, яка завершиться виступом польсько-українського гурту „Тарака” із концертом „Подай руку Україні”. Власне цей концерт стане першим з гастрольного турне музикантів по шести містах Західної України, яке триватиме з 6 по 16 червня. Після Дрогобича буде Самбір, Стрий, Івано-Франківськ, Мостиська та Львів. Під час цих гастролей проводитимуться також зйомки документального фільму „Міст”, друга частина якого зніматиметься під час аналогічного концертного туру шістьма містами Польщі. Буде йти мова про наші погляди на спільну історію та на майбутнє. Як зазначив на прес-конференції в Генеральному консульстві РП у Львові лідер гурту Кароль Кус, цей фільм має бути оптимістичним і бути цеглинкою в розбудові нових добросусідських відносин між нашими країнами. Музикант наголошує на тому, що треба творити нову історію. І, як ми бачимо «Тарака» за останні півтори роки робить дуже багато для цього, адже їхня пісня «Подай руку Україні» стала таким символічним простяганням руки, а окрім того музиканти неодноразово були в зоні АТО і, підтримують наших військових не лише своєю музикою, а й конкретною допомогою. Так, наприклад, і цього разу – учаснику гурту Роману Хранюку вдалося зібрати кошти на 55 штук кровоспинних засобів „Celox”, кожен з яких коштує тисячу гривень. Також відомо, що прибуток з продажу альбому «Podaj rękę Ukrainie” перерахували родинами загиблих на Майдані. Українців дуже цінують таку підтримку сусідів й, кажуть, що пісня відома з часів Майдану, лунає навіть з уст найменших. Як це було в рамках відбіркового туру музичної частини львівського обласного соціального проекту «Мій тато захищає Україну», де часто талановиті діти наших військових виконували, як недивно, українські рядки цієї пісні.
Така підтримка є дуже важливою і вселяє надію, незважаючи на те, що існують сили, які хочуть провокувати конфлікти й роз’ятрювати старі рани. Коли в Інтернеті невідомі люди пишуть тобі повідомлення з вимогами визнати свою вину у волинській різанині, а на загальнонаціональному каналі в Польщі ти бачиш рекламу одного з кандидатів у президенти з обіцянкою не підтримувати відносини з «бандерівською Україною». То кадри з фільму «Укроп» („Koper”), де музиканти з гурту «Тарака» співають «Sze ne wmerła, ne wmerła Ukraina, / Kiedy razem, jesteśmy jak rodzina.», а їм підспівують військові в Краматорському аеропорту, де вони моляться разом, кладуть свічки на могилах в Старобільську, де тепер поруч поховані польські полонені, які були замордовані в 1940 році та українські військові, які загинули за останній рік на війні на Сході Україні, зворушують до сліз. Власне на прес-конференції в Генеральному консульстві РП у Львові була презентація цього фільму, режисерами якого є Кароль Кус та Леонід Княжицький, для журналістів. Після цього відбулась українська прем’єра на каналі „Еспресо TV”, у співпраці з яким створений цей фільм, який показує історію конфлікту в Україні від часів Майдану до боїв на Сході України очима музикантів і, як сказав Кароль Кус, планується показ стрічки на польських телеканалах та демонстрація в країнах Євросоюзу під час гастролей гурту «Тарака». Бо, як говорить музикант та режисер: «Ми побачили справжню війну. Ми хочемо показати цілій Європі, що це не є війна між Україною і Росією, а це є війна за Європу.» А на цвинтарі в Старобільську він каже, що бажає, щоб ніколи більше ані один українець і поляк не гинули за те, що хтось думає, що може володіти всім світом. А нам хочеться подякувати разом з отцем Володимиром із зони АТО, який в молитві дякує тим народам, які нас підтримують і, так міцно-міцно вірити в те, говорить учасник гурту Роман Хранюк про наших військових у фільмі: «Я відчуваю, що це є цвіт народу. Що таких людей дуже складно подолати. То з великою надією я, наприклад, вірю.»
Анастасія Канарська
Світлина авторки
Роман Хранюк і Кароль Кус на прес-конференції у Львові
