Реконструкція болю

Найбільший біль - втрачати близьких людей. За якою шкалою можна визначити міру близькості? Втрата розставляє все на місце і, ніхто не може подолати болю. Вже ніколи не почуєш голос інтелектуала зі сміхом дітвака. Львів покинув останній його дітвак і мрійник, який все життя жив всупереч. Хто він був для Львова? Офіційно - художній керівник Львівського муніципального театру " І люди , і ляльки" - Олег Максимович Новохацький. Неофіційно... хіба можна словами передати безмежність людськоі натури, яка все своє життя мріяла про створення свого театру ляльок і, до здійснення цієї мрії йшла… 53 роки.

Все життя пана Олега було пов'язане з театром, недаремно юним хлопчиськом він поступив на акторське відділення Дніпропетровського театрального училища. Любов до мистецтва посіяна з раннього дитинства батьком - архітектором Ялти, який так коротко був у його житті, бо репресивна комуністична машина забрала батька, а родину вивезли в Сибір. Він часто згадував тата, трепетно розповідав про бабуню і тітку, яка була художницею Ялтинської кіностудіі - ці дві жінки створили для нього казковий світ дитинства, незважаючи на майже нелюдські умови життя в далекому холодному краю. Він все мріяв поїхати в Ялту на могилу батька, з яким його розминуло життя, але шрами життя підірвали його зболене серце і, не було змоги вирватись у далеку подорож. Життя обмежувалось однією стежкою від вулиці Тютюнників до Фредра. З дому на роботу. Хоча важко було визначити, де був його дім.

Таки театр був його духовним домом, а рідна оселя - місцем тривоги за свій театр. З думкою про нього він починав свій день, з нею і завершував. Мені видається, що й сни йому снилися лише театральні. Він, як ніхто інший у нашому місті мав право називати його своїм. Новохацький створив його в далеких 90-х роках минулого століття за власний кошт. Усі збереження вкладав у свою мрію. Зібрав навколо себе юних ентузіастів, одержимих мрією, яких треба було навчити робити перший крок до пізнання ляльки, до пізнання слова, до пізнання самого себе... Це - справді була Сізіфова праця - і для Олега Новохацького, і для його адептів. Сьогодні день його народження. І треба говорити про Театр… бо ніколи ні про інше ми з ним не розмовляли…

Галина Канарська

Світлина з www.puppet.lviv.ua