«Геополітичні аспекти польсько-українських взаємин періоду Другої Речі
Посполитої і Української Народної Республіки – часів Ігнація Яна Падеревського»
- семінар-дискусія, який був наче епіграфом до цьогорічного фестиваль
«Відкриваємо Падеревського», адже відбувався ще до офіційного відкриття, фактично,
попри заявлену назву, поєднав вишукані історії про композитора (менше про
дипломата) від дослідників та аналіз сьогоднішнього становища України, Польщі,
наших взаємин і перспектив у світлі теперішніх подій.
Фестиваль «Відкриваємо Падеревського» цього року відбувався вже вчетверте
і, як на першому, коли в програмі був семінар «Львів як мультикультурний феномен
– чи минуле має перспективи», який викликав неабияку дискусію у присутніх, організатори
цьогоріч знову вирішили додати до концертної й наукову складову. Теперішній
семінар, який модерував головний редактор незалежного культурологічного журналу
«Ї» Тарас Возняк, був більш камерним і майже родинним за атмосферою, хоча
питання на ньому піднімалися серйозні та болючі. Та, можливо, інтер’єр
Дзеркального залу Львівської Опери, де відразу після закінчення дискусії,
відбулась презентація історичного інструменту фірми “Steinway” часів
Ігнація Яна Падеревського з приємним дофестивальним концертом, додавала такого
салонного вишуканого духу, що й розмова не могла бути настільки гострою,
незважаючи на тематику.
Професор доктор Мар’ян Марек Дроздовський з Іституту історію ПАН, який
відкривав семінар з виступом на тему «Актуальність політичного спадку Ігнація
Яна Падеревського» створив таку дещо неформальну атмосферу, згадавши про жінок
в житті композитора і дипломата Падеревського, які відіграли значну роль у
його кар’єрному рості. Докторантка
Інституту історії ПАН Химена Пільх-Новаковська продовжила про «Політичну
програму Падеревського часів другої світової війни». Всі польські дослідники
одноголосно наголошували на тому, що політик Ігнацій Ян Падеревський, про якого
українська вікіпедія пише, що він «проводив
загарбницьку політику щодо Західно-Української
Народної Республіки, яка закінчилась цілковитою окупацією Галичини в липні 1919 року», був приязним до України. Композитор і артистичний
директор The Sembrich Memorial Association Ришард Варго з США розповів про
Марцеліну Сембріх-Коханську – сучасницю Падеревського, яка народилася в селі
Вишнівчик (зараз – Тернопільська область), навчалася у Львові й стала зіркою Метрополітен-Опера і, завдяки їй опера Ігнація
Падеревського зазвучала в цього відомому на весь світ театрі.
Менеджер Польсько-української фундації імені Ігнація Яна Падеревського
Катажина Ренс говорила про їх досягнення і плани. А, музиколог, завідувачка
кафедрою мистецтвознавства Житомирського інституту культури і мистецтв,
директор музею Бориса Лятошинського в Житомирі – доктор Ірена Копець розповіла
власне про сьогоденний приклад проблеми неоднозначності у сприйнятті наших
національних героїв навзаєм, оскільки в місті, де Падеревський почав займатися
музикою і, де поховані його батьки, тривають суперечки про доцільність
встановлення йому пам’ятника, адже ті, хто не погоджуються, вважають, що він не
був приязним до українців. Голова Ради Польсько-Української фундації імені
Ігнація Яна Падеревського Ельвіра Гілевич говорила після цього про розвиток
українсько-польських контактів на Житомирщині, які власне мають послужити в
справі міжнаціонального порозуміння та глибшого пізнання.
Потім була перерва, після якої, як заанонсував модератор дискусії Тарас
Возняк, повинно було стати гарячіше, адже мало йтися більше про політику, ніж
про музику. І, власне пан Возняк у своїй доповіді на тему «Геополітичні
підстави українсько-польських стосунків в історичній перспективі і на сьогодні»
виразно засигналізував на тому, що Україна й Польща мусять триматися разом в
сьогоднішній геополітичній ситуації, адже перед нами стоїть реальна загроза
чогось на зразок пакту Молотова-Ріббентропа. Невтішним був і член Українського
ПЕН клубу Андрій Павлишин, який зосередився на актуальному станові
українсько-польських стосунків після президентських та парламентських виборів у
Польщі, висловлюючи побоювання, що усі старання українських і польських
інтелектуалів в побудові добросусідських відносин можуть зійти на нанівець. Він
також зосередився на поясненні поглядів Ігнація Яна Падеревського, як людини,
яка більшу частину свого життя прожила за кордоном, а також походила зі Сходу
Волині, що витворило його специфічну ментальність. Більш оптимістичним виявився
журналіст і політолог Любомир Петренко, який аналізував «Залежність
українсько-польських стосунків від преференцій політичних лідерів Польщі та
України», висловлюючи надію на краще, якщо політика теперішніх лідерів наших країн
буде будуватися на прагматичних інтересах, а не на історичних ревізіях. Можливо,
ця друга частина семінару-дискусії була більш гострою та, якось контрастувала з
цим залом і, потребувала інших адресатів, а не здебільшого людей музики і
мистецтва, які були присутніми і,
більшої їх кількості (семінар не був надто людним) та, очевидно, що таку
позицію і сприйняття ситуації варто озвучувати на різних рівнях, навіть, якщо
комусь може здатися, що це - наче дмухати на холодне.
Анастасія Канарська
Свілини авторки на https://www.flickr.com/photos/130030334@N02/sets/72157660635749557
